Личная страница Елены Бабенко ВКонтакте

Достоевский"Преступление и наказание", Д.Морье"Ребекка"

Уровень не имеет значение, если ты владеешь игрой!

* * *
Друг- это тот,
Кто знает мелодию твоего сердца
И может напеть ее тогда,
Когда ты забудешь слова!
* * *
The more we give,
the more we are giver.
The more we love,
the more we are loved.
* * *
Притча про Любов та Божевілля
Говорять, що одного разу зібралися в одному куточку землі разом всі людські відчуття і якості. Коли нудьга позіхнула вже утретє, божевілля запропонувало:"А давайте грати в хованки!" інтрига підвела брову : "Хованки? Що це за гра?" і божевілля пояснило, що один з них, наприклад воно, водить - закриває очі і рахує до мільйона, тоді як інші ховаються. Той, хто буде знайдений останнім, стане водити наступного разу і так далі. ентузіазм затанцював з ейфорією, радість так стрибала, що переконала сумнів, ось тільки апатія, яку ніколи ніщо не цікавило, відмовилася брати участь в грі, правда, вважала за краще не ховатися, тому що врешті-решт її завжди видадуть, гордість сказала, що це абсолютно безглузда гра (її нічого окрім себе самої не хвилювало)боязкості дуже не хотілося ризикувати. -Раз, два, три - почало рахувати божевілля. Першою сховалася лінь, вона сховалася за першим же каменем на дорозі. Віра піднялася на небеса, а заздрість сховалася в тіні тріумфу. Благородність дуже довго не могла сховатися, оскільки кожне місце, яке воно знаходило, здавалося ідеальним для його друзів. Кристально чисте озеро - для краси. Міжгір'я дерева? Так це для страху. Крило метеликів - для похітливості. Подих вітру - так це для свободи! Отже, воно сховалося в промінці сонця. Егоїзм, навпаки, знайшов для себе тепле і затишне містечко. Брехня сховалася на глибині океану (насправді вона сховалася у веселці). Пристрасть і бажання сховалися в горлі вулкана. Забудькуватість, навіть не пам'ятаю, де вона сховалася, але це не важливо. Коли божевілля долічило до 999.999 любов все ще шукала, де б їй ховатися, але все вже було зайнято ; але раптом вона побачила чудовий трояндовий кущ і вирішила сховатися серед його кольорів. -Мільйон, - злічило божевілля і прийнялося шукати. Першої воно, звичайно ж, знайшло лінь. Потім почуло як віра сперечається з Богом з приводу зоології, а про пристрасть і бажання воно взнало по тому, як тремтить вулкан, потім божевілля побачило заздрість і здогадалося, де ховається тріумф. Егоїзм і шукати не було потрібне, тому що місцем, де він ховався, виявився вулик бджіл, які вирішили вигнати непрошеного гостя. У пошуках божевілля підійшло напитися до струмка і побачило красу. Сумнів сидів у заборі, вирішуючи, з якої ж сторони йому сховатися. Отже, всі були знайдено - талант - в свіжій і соковитій траві, печаль - в темній печері, брехня - у веселці (якщо чесно, то вона насправді ховалася на дні океану). Ось тільки любов знайти не могли. Божевілля шукало за кожним деревом, в кожному струмочку, на вершині кожної гори і, нарешті, воно вирішило подивитися в трояндових кущах, і коли розсовувало вітки, почуло крик болю. Гострі шпильки троянд поранили любові ока. Божевілля не знало, що і робити, прийнялося вибачатися, плакало, благало, просило вибачення і навіть пообіцяло любові стати її поводирем. Ось з тих пір, коли вперше на землі грали в хованки ЛЮБОВ СЛІПА І БОЖЕВІЛЛЯ ВОДИТЬ ЇЇ ЗА РУКУ.