Личная анкета Надіи Бодасюк ВКонтакте

Она часами разговаривает по телефону через минуту не вспомнив о чем. Она часто устраивает себе вечера ностальгии, пересматривая горы старых фотографий за чашкой крепкого кофе. Она всегда ищет в себе кучу недостатков и упорно борится с ними. Она влюблена в ночной город и в лесные посиделки около костра. Она любит иногда казаться странной. Она ненавидит общественный транспорт и часто ходит пешком. но где то глубоко, в ее душе, теплится вера в настоящую любовь...

Сумерки, Новолуние, Затмение, Рассвет і Солнце полуночи, Алхімік, небо не мовчатиме, на те воно й серце

«Якщо ти не знаєш, цілувати дівчину чи ні, про всяк випадок - поцілуй..."

Цікавий факт: "людина закохується за 0,12 секунди." Господи пошли хоч когось гідного, я й за 0,00000001 закохаюся!

Одного разу вранці ти прокинешся і зрозумієш, як вона тобі дорога ... Але коли цей день прийде, вона буде прокидатися з тим, який зрозумів це раніше ...

Я – Женщина, и, значит, я – Актриса, во мне сто лиц и тысяча ролей.
Я – Женщина, и, значит, я – Царица, возлюбленная всех земных царей.
Я – Женщина, и, значит, я – Рабыня, познавшая соленый вкус обид.
Я – Женщина, и, значит, я – пустыня, которая тебя испепелит.
Я – Женщина, сильна я поневоле, но, знаешь, даже если жизнь – борьба.
Я – Женщина, я слабая до боли. Я – Женщина, и, значит, я – Судьба.
Я – Женщина. Я просто вспышка страсти, но мой удел – терпение и труд.
Я – Женщина. Я – то большое счастье, которое совсем не берегут.
Я – Женщина, и этим я опасна, огонь и лед навек во мне одной.
Я – Женщина, и, значит, я – прекрасна с младенчества до старости седой.
Я – Женщина, и в мире все дороги ведут ко мне, а не в какой-то Рим.
Я – Женщина, я избранная Богом, хотя уже наказанная Им!

Тут немає імен, замість них - ніки. Тут не має віку і статі. Голоса теж немає. Як немає і емоцій, їх заміняє десяток банальних смайликів. Натомість особи - аватар. Тут не читають книги, а переглядають текстові файли. Не цитують напам’ять улюблених поетів, а вставляють результат пошуку гугла за ключовою фразою, яку змогли запам’ятати. Походи на концерти замінив штучний звук з урізаними частотами які не сприймаються нами. Замість фотографій - матриця 32-х бітних точок. Замість поцілунків - “чмок”.Замість любові в серці - записи в хісторі… Пластмасові почуття…