Личная анкета Ани Ретаке ВКонтакте

А я сміюсь, регочу до упаду... Від цього сміху розриває на шматки. У мене скроні вже болять. Я зупинюсь і сяду, Щоб відпочити, та повернуться думки. Я їх жену від себе: "Геть! Тікайте! Я думати про це не можу. Ні! Моєї голови і серця не чіпайте, Я й так вся зранена там глибоко в душі". Я веселюсь. Гадаєте: щаслива. Душа компанії, усмІшка аж до вух. А я веселощами подавлюю ту зливу. Гірких ридань й заломлювання рук. А я сміюсь! Ви вірите? Сміюся!!! Геть пожену непрохані думки. Ви думали: я просто веселюся, В той час, коли мене розривало на шматки.

Слышишь, сердце, не сходи с ума! Будет все у нас, как мы хотим. Нет, не отменяется зима, Просто мы ее не ощутим..