Личная анкета Ірины Кучер ВКонтакте

Так, я дивна. Я ненормальна. В мене часто зносить дах. Я часто сміюся без причин, просто тому що нудно. Я знаю, я можу довго думати перед тим, як щось відповісти на питання людей. Я люблю корчити з себе розумну,а іноді і дурочку,хоча може це й не так. Я люблю похвастатися простими речами, які зрозумілі лише мені. Я люблю порадіти труднощам у житті. Я можу так само багато скаржитися, багато депресувати, плакати цілими днями. Я можу легко образитися, так само легко пробачити. Я часто намагаюся підняти настрій людям посмішками і різноманітними історіями, це може дратувати. Я можу бути злою, дратівливою, кричати і бути всім незадоволена. Тільки я вмію так спізнюватися.=) Я обожнюю шоколад. Я обожнюю яблука. Я можу читати все, що захочу, так само можу легко кинути все, що набридне. Я маю дивовижно наївну фантазії і здатність придумавати з нереальності реальність. Я можу сперечатися і стояти на своєму, неважливо, що я не права, головне, що я стою на своєму. Я можу любити настільки сильно, що від мене захочеться втекти, кинути і попросити, щоб ми залишилися друзями, лише точно знаючи, що друзями ми не будемо. Я знаю я не ідеальна. Але це я. Я така одна. Іншої немає і ніколи не буде. Всі люди особливі. Бог не створює копій.

"Україна має талант", "X-фактор"

Залежно від настрою)))

У каждого человека имеются 2
причины для своих поступков:
настоящая и та, которая
хорошо звучит.

Не верь тому, что шепчут губы,
а верь тому, что говорят глаза...

Іноді ми пишемо в статусі те,
що хочемо сказати якійсь
конкретній людині ... просто не
наважуємось сказати
прямо ...все-одно прочитає.

У ног девушки лежит десять
парней ,а ей нужен
тот,одиннадцатый,который
стоит и смотрит в сторону..."♥

…порив. Надрив. Істерика.
Повсякденність. Образа.
Пох**зм… І далі: пошук… кому
що… визнання, грошей, влади
… А між усім гра в ЛЮБОВ і
гостра нестача – щастя !..

любить той, хто перетворив
твоє чорно-біле життя в
веселку…

Любов – це чаша отрути,
покрита зверху шоколадом.

Далеко не кожна людина
зможе пожертвувати своїм
життям заради кохання…
бережіть коханих людей і
життя…бо все це дається лише
раз !

Коли життя набуває сенсу –
серце болить сильніше…

Ми не знаходимо слів і ставимо
смайлики… Ми боїмося
сказати… і ставимо віртуальні
серця… На статус «он-лайн»
реагуємо, неначе людина
поряд з нами…

Тримаю в думках спогад про
тебе , не знаю,чи варто не знаю
чи треба…

Ми кохаємо тих, хто нас не
кохає… Ми втрачаємо тих, хто
закоханий в нас… Ми
ненавидимо , але цілуємо… Ми
не прагнемо, але живемо… Ми
дозволяємо не бажаючи… Ми
говоримо і забуваємо , про те,
що кохаємо – завжди
обманюємо . На іскри очей не
відповідаємо… Ми грубо з
почуттями граємо… І не
жаліємо ні про що… Мріємо
бути з коханим поруч , але
забуваємо лиш про те, що ми
кохаємо тих, хто нас не кохає…
Ми втрачаємо тих, хто
закоханий в нас..